Україна та її історія (частина 2)
Протягом тисячоріч українська нація формувалася на території сучасної України. Вона коренями заглиблюється в трипільську культуру, що увібрала в себе всі досягнення і традиції місцевих хліборобсько-скотарських племен і досягла надзвичайного розквіту вже в IV тисячоріччі до н.е.
Протягом наступних сторіч на українських землях продовжувався розвиток етнічних і культурних громад, що згодом були підкорені племенами скіфів, що з'явилися в причорноморських степах у VII ст. до н.е. Скіфи залишили багато золотих і срібних шедеврів ювелірного і прикладного мистецтва, серед яких всесвітньо відома Пектораль.
Більше тисячі років тому на неозорих просторах від Карпатських гір на заході до ріки Волги на сході, від Чорного моря на півдні до Білого моря на півночі утворилась одна із самих могутніх держав середньовічного світу - Київська Русь.
Найвищого розквіту Київська Русь досягла при князях Володимирі Великому (980 - 1015 рр.) і Ярославі Мудрому (1019 - 1054 рр.). В ті часи тільки в Києві нараховувалося 400 церков, 8 ринків, більше 50000 жителів (для порівняння: в Лондоні, Гамбурзі, Гданську - по 20000 жителів).
Видатним досягненням культури Київської Русі є зодчество, виросле з традицій християнської Візантії. Серед монументальних споруджень найбільш відоме - Софійський собор (побудований у 1036 р.), фрески якого збереглися до наших днів.
У 1051 р. була заснована Києво-Печерська Лавра, що стала головним центром християнства і церковного мистецтва.
Внаслідок татаро-монгольської навали та в результаті князівських міжусобиць у XII - XIII ст. ця держава розпалася, і частина її земель перейшла у володіння Московії і Великого Князівства Литовського.
Після занепаду Київської Русі на заході України утворилося етнічно-однорідне Галицько-Волинське князівство - держава Данила Галицького (XIII - XIV ст.).
Після тривалого періоду боротьби за свою незалежність з Литвою і Польщею, Україна знову з'явилася на європейській політичній карті завдяки існуванню Запорізької Січі і перемогам гетьмана Богдана Хмельницького в національно-визвольній війні 1648 - 1654 рр.
Однак союз з Росією, укладений формально в 1654 році в місті Переяславі, надовго поставив Україну під владу Росії.
Після короткого періоду суверенітету наступили століття колоніального існування. Андрусівська угода 1667 р., яку Москва уклала з Варшавою, поділила Україну між Польщею і Московією: Правобережжя відійшло до Речі Посполитої, а Лівобережжя з Києвом - до Московського царства.
Протягом XVIII ст. на Правобережній Україні розгортався національно-визвольний рух. Для Лівобережної України XVIII ст. пройшло під знаком знищення залишків української державності.
Видатними політичними діячами були гетьмани українського козацтва: Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Пилип Орлик, Іван Мазепа.
У XVII - XVIII ст. Україна була попереду багатьох країн Східної і Західної Європи в показниках грамотності. Школи були в більшості сіл. Гетьмани: Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Іван Мазепа знали кілька мов.
Виразником нової епохи розвитку української національної самосвідомості став Тарас Шевченко (1814 - 1861 рр.) - геніальний поет, художник, мислитель. XIX ст. називають "золотим століттям" української культури.
Революційні процеси в лютому і жовтні 1917 р. зруйнували монархію і Російську імперію. На хвилі революційних подій в Києві була створена Центральна Рада - представницький орган демократичних сил. Центральна Рада проголосила автономію України і заснувала Українську Народну Республіку (УНР). 22 січня 1918 р. була проголошена незалежність України. Президентом УНР став видатний історик і культуролог Михайло Грушевський.
В громадянській війні на Україні (1917 - 1920 рр.) приймали участь різні політичні сили. Після перемоги більшовиків український уряд було реорганізовано по московському зразку радянської влади, при цьому він мав українське забарвлення. Українську Радянську Соціялістичну Республіку (1921 р.) визнали десятки країн.
Україна стала чітко позначеним національним і територіальним цілим з власною столицею (у 1919 - 1934 рр. - Харків; з 1934 р. - Київ) і урядом, що мав обмежені, але визначені повноваження. Україна мала органи державної влади і керування, бюджет, Державний Герб, Прапор, Гімн, Конституцію. Згодом ці повноваження були "зведені на ні" після утворення СРСР 30 грудня 1922 р.
В період відновлення промисловості, що була зруйнована першою світовою і громадянською війнами, було споруджено сотні заводів, що вивело Україну на рівень розвитих індустріальних держав.
В той же час 30-ті роки стали найбільш трагічними в історії Радянської України.
Керівництво того часу в Москві в особі Сталіна, Кагановича, Молотова, Постишева та інших проводило політику створення аграрної кризи.
Голод-геноцид 1932 - 1933 рр. знищив майже 8 млн. українських селян.
Величезні людські жертви стали наслідком насильницької колективізації, великого терору 1937 - 1938 рр. і післявоєнних репресій.
Друга світова війна зруйнувала численні міста, заводи.
За даними UNRRA, матеріальні втрати українського народу в результаті війни дорівнювали 1000 млрд. доларів США. В Україні було знищено 714 великих і малих міст, 28 тис. сіл, зруйновано 2 млн. будинків, понад 16 тис. промислових підприємств, 28 тис. колгоспів і 870 радгоспів.
Під час окупації України гітлерівською Німеччиною було замордовано більше 5 млн. мирних громадян. Більше 3 млн. українців загинуло на фронтах.
Після другої світової війни всі українські етнічні землі об'єдналися в складі Української Радянської Соціялістичної Республіки (УРСР).
В післявоєнні роки економіку України було відновлено завдяки напруженій праці всього народу. Україна завжди була багата людськими талантами.
16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла документ історичного значення - Декларацію про державний суверенітет України.
24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність України.
1 грудня 1991 р. відбувся всеукраїнський референдум, що підтвердив історичний вибір понад 90% громадян, котрі голосували. Того ж дня відбулися вибори Президента України. Президентом було обрано Леоніда Макаровича Кравчука.
За короткий термін було створено нову систему державного керування, власні Збройні Сили, органи безпеки і правопорядку.
Зріс рівень політичних свобод громадян, було знято всі обмеження в духовному розвитку української та інших націй.
Українська держава як рівна серед рівних ввійшла у світове співтовариство.
Влітку 1994 р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради і вибори Президента України. Президентом було обрано Леоніда Даниловича Кучму.
В Україні почалася напружена робота зі створення ефективної економічної системи, розвинутих інститутів демократії, підвищення авторитету України на міжнародній арені.
Україна, в той час третя держава в світі за ядерним потенціалом, першою зробила крок до звільнення від нього.
У 1994 році Україну було прийнято до складу Ради Європи.
У 1995 р. було проведено реорганізацію державної влади.
Конституційна Угода проголосила створення в Україні президентсько-парламентської республіки.
28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України.
У вересні 1996 р. відбулася перша неконфіскаційна грошова реформа і було введено повноцінну українську валюту - гривню.
Восени 1999 р. відбулися чергові вибори Президента України. Президентом було обрано Леоніда Даниловича Кучму.
